Ранній виїзд з Дніпра – і ми насолоджуємось дорогою. Чим ближче до цих місць, тим цікавіший ландшафт. Ми і не підозрювали, що на миколаївщині такі гарні річки, які звилисто течуть між пагорбами, утворюючи вигини та миси. Чим ближче до Мигеї, тим вищі пагорби, часом скельні, а ландшафт нагадує передгір’я Криму.
І ось, ми вже обідаємо на терасі, яка прямо над річкою Південний Буг. Готельний комплекс, де ми розташувались – це двоповерхові котеджі зі зручними номерами, гарною територією та виходом прямо на річку, де можна купатись і плавати. Навпроти нас великий річковий острів.
До нас приєднується місцевий гід і ми рушаємо в мандрівку околицями. Історія вражає – козаки, гайдамаки, кордони трьох країн, збережений млин графа Скаржинського, який схожий на палац. Гірські химерні скелі, водоспади, пороги Південного Бугу, радонове озеро – неймовірно красиво!
Далі підготовка до сплаву. Інструктаж, перша проба в тихій воді – і вперед. Після сплаву – адреналін, щастя і повага до себе. Купаємось, вечеряємо, прогулянка і спати. Завтра виїзд в 5.30.
Жалко покидати такі гарні місця, кожен собі обіцяє, що ще повернеться. Снідаємо сухим пайком (це гаряча каша з м’ясом, овочі, млинці) на заправці. Ще півгодинки – і ось вони – каньони.
Арбузинський каньйон – той, в долині якого тече річка Арбузинка. Не віриться, що це створено не Божою рукою. Величезні валуни, вкриті мохом та рослинами, що ростуть прямо з каменю. Химерні, обточені і рівномірно і хаотично, висота зашкалює. Емоції теж. Забуваєш про свій вік, плигаєш з каменю на камінь, як коза, протискуєшся через щілини в лабіринті, ризикуючи застрягнути. Епогей всього — скеля Пуп Землі.
Між каньйонами відстань – 10 хвилин їзди на автобусі.
Актовський каньйон. Більший, ніж Арбузинський, немає слизьких стежок, в долині річки Мертовод. Колись скіфи спускали по течії річки своїх померлих вождів. По річці розкидані здоровенні валуни, по яким ми плигали та робили екзотичні фото. Також пробирались через хащі лісу, через гроти та ущелини, пороги і затоки. Відпочивали на березі озера, обідали в приватній садибі ближнього села, купували мед та чай з гірських трав, любувались лелеками, які вже вивели своїх діточок.
По часу – приблизно по 2 години на кожний каньйон. Краса так вражає, що ти й не замітив, як втомився, втома буде потім. Але втома приємна, а дорога додому довга – тож до Дніпра встигаємо відпочити.
Наступний виїзд – 24-25 серпня.
Деталі та бронювання – тисніть тут